Україна, Київ, 04071
пров. Ярославський, 7/9
Історія українського вендингу коротша за історію незалежної держави: масовим цей ринок став приблизно за останні двадцять років, тоді як країні виповнюється тридцять пʼять.
Вендингові апарати зʼявляються там, де вже є стабільний попит, платоспроможний покупець і культура самообслуговування, тож за тим, що і як продають апарати, зрозуміло, що і скільки готове купувати суспільство.
Це стаття про шлях від розчинної кави до люксової продукції, яку український вендинг пройшов за ці роки.
Український вендинг того часу складався переважно з кавових апаратів у вестибюлях бізнес-центрів, вокзалах, вуличних локаціях з виключно оплатою монетами. Обладнання завозили з-за кордону, здебільшого вживане, після кількох років роботи в Європі, а окупатися воно мусило з невисокого чека, тому наповнення підбирали за собівартістю. Каву з тих апаратів памʼятає ціле покоління офісних працівників, і памʼятає добре, бо за смаком вона нагадувала радше ідею кави, ніж саму каву, але о девʼятій ранку перед нарадою крутити носом не доводилося :)
Ця епоха виявилася на диво стійкою. Розчинна кава залишалася основою вендингу ще довгі-довгі роки. За даними EVA навіть станом на 2015 рік вона складала 52% усього парку кавових апаратів.
Іншими словами, ще десять років тому кожна друга машина в країні наливала саме розчинну каву, і саме вона була тією точкою, від якої український вендинг почав свій рух до якісного продукту.
Попри скромний початок, наступні роки стали для галузі періодом упевненого розширення. У міру того, як змінювали свої звички споживачі, вендингові апарати перетворювалися з екзотики на буденну частину міського простору. Кавомашини та снекові (спіральні) апарати заходили туди, де був стабільний людський потік: ті ж самі бізнес-центри, лікарні, вокзали й ТРЦ. Зʼявлялися локальні оператори, а разом із конкуренцією поставало й перше питання про якість, бо там, де поруч стоять два апарати, покупець уже може і буде обирати найкраще.
Масштаб цього зростання добре видно з цифр на інфографіці нижче.
Як свідчить звіт EVA, лише за пʼять років парк апаратів майже подвоївся: з 23 тисяч у 2015 до 45 тисяч у 2019. А кількість покупок сягнула історичного піку у 917 мільйонів за 2019 рік, найвищого показника за весь час спостережень.
Це був пік старої моделі вендингу. Асортимент лишався здебільшого простим (кава та снеки), але сам масштаб присутності зростав швидко. Автоматизована торгівля через вендингові апарати переставала бути дивиною й стала сприйматися як невід'ємна частина повсякденного життя. Саме в цей період закладалася інфраструктурна основа галузі: мережі точок, ланцюги постачання, перші оператори, які мислили не одним апаратом, а парком машин.
Пандемія вдарила по вендингу точно в його опорну точку. Уся модель успішних та передбачуваних продажів трималася на людському потоці, а карантинні обмеження цей потік обнулили. Офіси спорожніли, всі перейшли на дистанційку, торгові центри працювали з обмеженнями, вулиці часто були пусті. Апарати, розставлені роками саме там, де вирував трафік, раптом опинилися серед порожнечі. Як свідчить EVA, кількість покупок обвалилася з рекордних 917 мільйонів у 2019 до 679 мільйонів у 2020, тобто приблизно на чверть за один рік.
Показовою є одна деталь: парк апаратів у ці роки ще зростав і навіть сягнув піку близько 51 тисячі у 2021, тоді як покупок ставало відчутно менше. Іншими словами, апарати стояли на своїх місцях, але користувалися ними рідше. Коли обмеження послабили, люди намагалися повернутися до раніше звичного їм життя, але значна частина його лишилася віддаленою назавжди.
Саме в цей період помітно поширюються водомати - апарати з продажу очищеної води на розлив. Вони були впроваджені ще раніше, ніж часи ковіду, але під час пандемії водомати стали особливо актуальними як зручна безконтактна точка щоденного побуту.
Проте найбільший розвиток тоді припав на кав'ярні самообслуговування - кавомашина, найчастіше винесена в окрему стійку, яка сама готує напої і приймає оплату без персоналу та черг. Низький поріг входу, цілодобова робота без персоналу й окремого приміщення та можливість стежити за точкою дистанційно й зробили цей формат таким поширеним.
Повномасштабне вторгнення поставило перед галуззю питання іншого порядку, ніж пандемія. Якщо ковід відібрав у апаратів покупців, то війна поставила під загрозу саму можливість їхньої безпеки і роботи. Вендинг критично залежить від людей, електроенергії та звʼязку. Регулярні обстріли енергетичної інфраструктури й тривалі відключення світла зробили ці аспекти ненадійними і непостійними. Бізнес втрачав як працівників, так і багато апаратів, точки були буквально знищені. А перебій живлення у апараті не просто зупиняє продаж, він може поставити під сумнів якість деяких товарів. У таких випадках також руйнується і звʼязок з оператором. Додався й економічний тиск: послаблення гривні до євро підняло ціни на обладнання.
І все ж цей блок і про стійкість, а не лише про втрати. Автоматизована торгівля, яка пройшла школу ковіду, вже вміла адаптуватися. Оператори перебудовували географію присутності, реагували на зсув населення всередині країни та за її межі, вбудовували автономне живлення й ощадні режими роботи там, де це було можливо.
За результатами дослідження EVA, хоча апаратів та покупок стало менше, дохід від продукції у 2024 році сягнув рекордних ~11,6 мільярда гривень, приблизно на 11% більше, ніж роком раніше. Попри скорочення парку та кількості покупок під час війни, галузь зуміла втримати й навіть наростити дохід від продукції: у 2024 році він оновив рекорд.
Головним трендом воєнного часу стали франшизи. Цей формат зʼявився ще до пандемії й не лише пережив її, а в якійсь мірі навіть зміцнів: готова бізнес-модель із низьким порогом входу виявилася саме тим, що потрібно людям в умовах невизначеності. Найпоширеніші франшизи будувалися навколо вже знайомих форматів самообслуговування, це кав'ярні самообслуговування, водомати, мийки самообслуговування.
Окремим трендом останніх двох років стали розважальні апарати. До них підходять не тому, що зголодніли, а тому, що хочуть веселощів. До цього сегменту належать “хапайки”, де механічним захватом треба спіймати іграшку. Також це апарати, у яких для виграшу великої іграшки потрібно зрізати нитку, до якої вона прикріплена. Ще одним із видів amusement є силоміри-груші, що показують на табло силу удару. Вендинг тут продає не товар, а враження.
Усе це підводить до головного. Замість того. щоб просто скорочуватися, український вендинг почав стрімко ускладнюватися: він став креативнішим і різноманітнішим, навчився закривати дедалі ширший спектр потреб і відкрив автоматизацію для сфер, які раніше про неї й не думали. Саме тут починається найяскравіша частина цієї історії.
Саме тут український вендинг остаточно перестав бути синонімом кави. Ринок, який десятиліттями асоціювався майже виключно з кавою й снеками, розкрився в широкий перелік форматів. Кожен новий тип апарата варто читати не як технічну новинку, а як окрему історію попиту. Він зʼявляється тоді, коли в суспільстві “дозріває” відповідна потреба й готовність за неї платити. Нижче основні напрями сучасного українського вендингу.
Класична база галузі, апарати зі спіральними відсіками. Колись їхнім вмістом були виключно снеки, а сьогодні наповнення дивує різноманіттям: контактні лінзи, азійські снеки та локшина швидкого приготування, солодощі й жувальні гумки, сувеніри. Поширені й комбіновані апарати, що поєднують снеки з кавою на одній точці. Окремо стоять флоромати, апарати з продажу квітів за прозорим склом. Саме ця категорія найкраще показує головні зніми: спіральні апарати не обмежуються шоколадними батончиками.
“Це ж було вже”, - подумали ви. Але про базу ми не можемо не згадати, якщо навіть у звичній нам каві відбулися нововведення :)
Серце ринку й водночас найяскравіший приклад руху до різноманіття. Поряд зі звичними кавомашинами, великими кавовими апаратами і кофі-корнерами, з'явилися кофі-пойнти - кавомашини, вбудовані в простір магазинів і супермаркетів.
Окрема лінія розвитку, коли апарат не видає готовий товар, а виробляє його при покупцеві. Найпоказовіший приклад, апарати, що готують солодку вату. Також є апарати, які вичавлюють свіжий сік з апельсинів чи яблук прямо на очах у клієнта. Це та сама логіка якості, що й зернова кава: свіжість як цінність.
Формат, що набув поширення в період пандемії: лінзи, маски, антисептики, вологі серветки. Гарний приклад того, як вендинг швидко реагує на нову масову потребу.
Автоматичні фотокабінки, що самостійно роблять і друкують знімки, ще один формат самообслуговування, який набуває ще більшої популярності.
Строго кажучи, це вже не торгівля товаром, а автоматизація послуги, але логіка та сама - це пральні й автомийки самообслуговування. Їх варто згадати як свідчення того, що ідея “зроби сам, без персоналу” вийшла далеко за межі снеків і кави й освоїлась у подібні нові сфери повсякденних справ.
Спільний знаменник усіх цих форматів простий. Апарат перестав бути місцем, де беруть найдешевше з наявного, і став місцем усвідомленого вибору. Це і є той званий люкс вендингу - право покупця обирати якість, нішу й навіть спосіб проведення часу.
Пандемія та війна цілком могли б поставити хрест на галузі, адже вона трималася на людському потоці й безперебійному живленні, тобто на всьому тому, чого раптово не стало. Проте український вендинг радше нагадує дерево, яке гнеться під вітром, але не ламається. Він втрачав клієнтів, перебудовував маршрути, вчився працювати від генератора й у темряві, однак не зупинявся. І там, де простіше було б згорнутися до дешевшого й звичнішого, галузь навпаки ставала складнішою, якіснішою та винахідливішою.
Тому фінал цієї історії ще далеко не написаний. Доки є попит і люди, готові пробувати нове, вендинг рухатиметься далі. Наливати каву навіть у блекаут, зрештою, теж спосіб довести стару істину, про яку писав Франко: “Лиш боротись значить жить”.
Контакти
